?

Log in

Смалець

Купила вчора делікатес - маленьку 100 г баночку смальцю :)

Якби це побачили мої батьки чи бабця з дітом - вони б поржали.
Бо в попередніх 2 поколіннях в нас реальний КУЛЬТ смальцю (можливо, це пов'язано з дефіцитом олії раніше).
Смалець зберігають в емальованих відрах (на кг 10), накритих товстим папером і перев'язаних грубою мотузкою.
Скільки я себе пам'ятаю, нам весь час з села передавали відра смальцю. Причому, продукт екстра-класу: якщо прокопатись ложкою крізь білу масу, можна було надибати підсмажені шкварки, а це ааахх.

Один із спогадів дитинства на селі:
береш добрячий шмат спеченого бабцьою хліба, йдеш в комору за смальцем, намазуєш так шоб шкварків побільше, потім солиш і зверху кришиш цибулю. І з тим всім добром біжиш на вулицю чи в поле гратись.

Вже у дорослому віці я якось переглянула своє ставлення до смальцю, стала така трошки снобка ну й + ЦЕ Ж ТУПО ЖИР!

Тут у Німеччині все смажу на олії, інколи на вершковому. А оце пару тижнів тому страшно захотілось смальцю. Ностальгія, певно :)
Взяла, значить, підсмажила в тостері хліб, алігантсько намазала його тоненько і сиджу гурманствую..

Там в баночці зверху смалець, а знизу типу перемелені шкварки + смажена цибуля. Дуже класно пахне.

Tags:

Візит до лікаря

Льоша був трохи застудився в понеділок, тож ми вирішили скористатися цією прекрасною можливістю, щоб розвідати, що таке німецький "загальний лікар-терапевт" (Allgemeinarzt).
Як я пойняла, тут в кожної людини мусе бути типу свій "сімейний лікар". Кожен обирає його собі сам.
Для цього треба сходити до будь-якого "загального лікаря". І якщо він сподобається, то питаєш в нього, чи хоче він твоїм сімейним стати.

Отже, ми погуглили і пішли до найближчої до нас лікарки.
По дорозі пригадали тему з курсів "Візит до лікаря", підівчили важливі німецькі слова (шмарки, шмаркатись, горло, шкрябати, кашляти, пчихати..) - і вони нам зовсім не знадобились :)

Лікаркою виявилась дуже літня жіночка, десь за 80. Вона спитала, відки ми, і почала чогось говорити до нас всіма мовами що знає:
англійською, російською, польською та іспанською. поміж тим всім трошки вкраплень німецької.
В мене ледве мозок не вибухнув від лінгвістичної перенапруги.

Це було все типу так:
- полоскайте горло "кхольодънайа вода", це ж означає тепла російською, да? бардзо дженькую!
- тут dolor? а тут? а тут dolor? (це типу ісп. "біль", здогадались ми, коли вона простукувала Льоші череп).

Або ще так:
- я раджу вам купити спрей для носа "Кля Реп'ята"
ок, киваю я і думаю, з реп'яхом спрей чи шо...тре запамятати і купити в аптеці.
Льоша мені потім пояснив що то за спрей - "для ребята" - дитячий типу :)))

Стокгольм

Я мало що знала про Стокгольм, і він мені чомусь вважався невеличким пласким містом з вузькими вулицями, над якими нависають темні будинки. А ще там мало б бути дуже холодно, бо то ж таке північне місто. І все виявилось навпаки. Чи то він тільки показався нам таким боком..
Мене захопила його природність і багаторівневість.
SG1L7158

Будинки таких приємних оку кольорів. Якщо то синій - то глибокий navy blue, якщо червоний, то густий і м'який.
Скелі, які стирчать з боків будинків, під дорогами, над дорогами і поряд з дорогами.
SG1L7163

Ми потрапили туди в основному завдяки dziga_ya, яка притулила нас в себе вдома, в справжньому шведському домі зі справжнім шведським інтер'єром (типу як в журналі nicety) і пригощала шведською рибою.

17-19 квітня. Це були, здається, перші теплі весняні дні. Зеленина не встигала за сонцем, на відміну від людей, які одразу перебрались у футболки і платтячка.

Я зробила була табличку в ворді з місцями, куди ми мусили потрапити, але ми трохи на то підзабили, тому встигли тіки: погуляти старим містом (+ разом з типу безкоштовним туром), сходити в музей Vasa, в парк Скансен, блукати мостами на різні острови, з'їздити в королівській палац Дротнінгхольм.

Найбільше мені сподобалось у Стокгольмі ходити пішки. Потім глянула - за 72 години перебування - 50 км!
І ше я в захваті від двох місць, які знаходяться поруч, на острові Djurgården:

Музей VasaCollapse )

Парк СкансенCollapse )

Фотки в повний ріст (77 шт.) виклала в альбом на флікрі.

Транспортне: В аеропорті (Арланда) на інфо-стойці купили 72-годинну транспортну картку, яка (в тому числі) дозволяє доїхати з аеропорту до центру (автобус+електричка). Це найдешевший спосіб дістатись центра.

Зробила собі картинку на робочий стіл:
SG1L7150

Летимо в Стокгольм!

Пілот такий щойно:

Всім привіт! В нас невеличка затримка, бо ми помітили, що в правий двигун залетіла птічка. Нічого серйозного, але ми викликали техніків, щоб вони там поприбирали кровіщу і все таке, самі розумієте... А погоду в Стокгольмі сьогодні обіцяють просто чудову!

liveberlin & petrosphotos

При переїзді в Берлін я зафоловила водночас купу блогів, де про це місто писали.
І одним з тих блогів був liveberlin. Як я пойняла, це ретрансляція з сайту liveberlin.ru, що його організували два хлопці (Ніколай Мясніков і Маріо Банді).
На сайті купа інформації про міські атракції та історію. І ще там інколи проводяться стріт-фото-ігри.
Ігри ті називаються типу "Одна година з життя Берліна: <район міста>".
На одну з таких ігор я вмовила піти Льошу. Нам до останнього було стрьомно: чужі люди, а з нас фотографи такі не очінь..
Вже підходячи до купки людей з фотоапаратами ми питали одне одного: ну шо, може ше звалимо геть? ше є шанс..

А вийшло все напрочуд цікаво. Найбільше мені вразило, як все чітко, спокійно (і що дивно - безкоштовно) було організовано.
Всім учасникам дали роздруківки з картою (наш епізод був про Вітенбергплатц, де КаДеВе), розказали, що таке стріт-фото і взагалі правила (типу нічо не можна фотошопити).
На фотографування нам видали 1 годину, а потім ми зібрались у кафе (де були заброньовані столики), щоб поспілкуватись і поділитись враженнями.
Ввечері ми відіслали по 3 свої "найкращі" фото, а потім анонімно оцінили фотки інших учасників і отримали результати (знову ж таке, мені на всі імейли оперативно і ввічливо відповідали).
Отут лежать всі фотки, а тут фотки-переможці.
Ми з Льошою нічо не виграли :)

Загалом було цікаво спробувати щось нове, навіть якщо розумієш, що воно не твоє.
Бо в стріт-фото головне не соромитись фоткати людей, я себе так і не змогла перебороти і страшенно комплексувала.

Ось мої 3 фоткиCollapse )

І ще один класний момент:
В той день було 8 березня, і серед дівчат-учасниць розіграли лотерею. І я витягнула правильний листочок! Йееее.
Мій приз - безкоштовна участь у берлінському майстер-класі Олександра Петросяна (petrosphotos) 10 травня (я й не знала, що він родом зі Львова). Тут детальна інформація, ще є ніби вільні місця. Льоша вже записався.
А ще 7 і 9 травня буде безкоштовний семінар з ним і творча зустріч.

Jojo Moyes - Me Before You

Я в четвер півтори години провела в книжковому магазині, щоб вибрати собі "наступну німецьку книжку."
Мої вимоги були такі: щоб обов'язково то був німецький автор, а не переклад, щоб була простою зрозумілою мені мовою написана, щоб не дуже товста і з великим шрифтом.

Врешті-решт купила книжку на >500 сторінок, англійської авторки.
Осьо сфоткала (сурикат як показник товщини):
photo
Чому такий вибір? То страшна сила маркетингу. Зак я тут живу у Берліні, я ВСЮДИ бачу ту обкладинку.
(Потім я прочитала чому: то бестселлер Нью Йорк Таймс, Шпігеля й взагалі книжка року 2013 у Німеччині бла-бла).
Проковтнула я її за три дні. Я перестала постійно оновлювати фейсбук і правду.ком.юа, взагалі не заходила в інтернет і не виходила з хати, і заледве змушувала себе йти спати.

Сюжет типу простий: є багатий чоловік, що потрапив у страшну катастрофу, тепер прикутий навічно до крісла і зневірений у житті.
І йому наймають доглядальницю - молоду веселу дівчину.
"Як банально", - крутила я носом попервах. "Все ясно, що там буде далі". "Шо я блін якийто любовний роман вибрала, як школярка". "Шо там можна розтягувати на 500 сторінок".

Ага, мені потім заледве вистачило серветок в хаті. Дуже зворушливо вопшем.

Дивно, що в оригіналі книжка називається "Me Before You", німецькою "Ein ganzes halbes Jahr", а російською "До встречи с тобой".
Нарешті добилась якоїсь відповіді від рос. посольства.
Якщо вони пишуть, що в мене немає опції вибору громадянства, то значить воно в мене яке (на їхню думку)?

Ответ_UPD

Anneke van Giersbergen

Я не те щоб велика меломанка, але є виконавці, на яких я надовго зависаю, місяцями нон-стоп.
Одним із таких виконавців є Аннеке. До мене колись потрапив її альбом "In Parallel" і це дотепер чи не найулюбленіша моя музика.
Записала вона його в якомусь барі live. Звучить це, наприклад, так:

І от дивлюсь - 10 квітня Аннеке буде в Берліні!! Пішла швиденько купила квитки.

Приходимо ми значить вчора в якийто клуб "К-17".
Заходимо в залу, а там чорна сцена, чорна підлога, чорні стіни і стеля. Ідемо в іншу кімнату - а там чорна барна стойка, а поряд стоять чорні столи, на яких продаються чорні футболки для фанатів. Кароче все чорне, тільки тьмяні червоні ліхтарі. Ми оглядаємось - і люди теж всі в чорному! волохаті і бородаті. А потім дивимось на себе: Льоша в жовтих хіпстерських конверсах, а я така в ванільного кольору світері, в шалику з блакитними квіточками і рожевому пальті. Ми купили по клуб-мате (це місцеве безалкогольне кофеїнове пійло) і забились в чорний куточок шукати в айфончиках, куди це ми потрапили. "Заклад для чорних душ", "Найкрутіший готік і метал клуб міста". ги.

Read more...Collapse )

Міністерства

У 2013 році ми мало куди культурно ходили, тому з цього року вирішили розподілити подружні обов'язки і створили 2 міністерства.
Льоша керує Міністерством Лебенсміттеля (він відповідає за закупівлю їжі і всього тлінного), а я - голова КультурМіністеріума.
Це означає, що Льоша приносить додому зелений сир, консервований часник і цукерки з салямі (salami bonbons).

Дивись, Льоша, я зберегла в телефоні пруф:
photo
А я в свою чергу купляю всякі квитки (на поїзди, літаки і концерти).
Часом наші міністерства конфліктують. Наприклад, ми йдемо в кіно (це ніби культура) і хочемо купити там попкорн (це ніби їжа, але Льоша переконує, шо то частина культури, тому ми його купляємо за культурні гроші).

Це я взагалі про один концерт розказати хтіла:) Зара окремим постом напишу.

Рік у Берліні

Сьогодні закруглився наш перший річний цикл у Берліні.
Тепер ми знаємо, що таке берлінська весна, літо, осінь і зима.
І у всі пори року Берлін чудовезний.

Сьогодні згадували з чоловіком, як ми приїхали надвечір 9 квітня 2013, трохи розгублені, але в перечутті нового.
Тоді я не усвідомлювала, що це прям переїзд, а сприймала це як відпустку. Тому і речі ми взяли з України, як на відпустку. Оце весь наш багаж :)
Untitled

Перші пару тижнів ми жили у квартирі, що її нам зняла Льошина робота.
Звідти ми потроху робили вилазки у новий світ: реєструвались, відкривали банківські рахунки, проходили купу бюрократичних випробовувань, що їх мусе пройти кожен іноземець.

Тут у Німеччині змінився мій образ життя.
Трохи текстуCollapse )

Profile

o4kulyari
gvirinko
Ляпавко

Latest Month

January 2015
S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner